Методична скарбничка

 НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМНА ТЕМА

«Ігрові технології на уроках 
історії та правознавства 

як засіб формування життєвих компетентностей учнів»

   Актуальність моєї проблемної теми.

   Вивчення даної проблеми показує, що саме педагогам належить ключова роль у здійсненні виховного процесу, адже через їх діяльність відбувається становлення громадянина як особистості і фахівця, зміцнюється інтелектуальний та духовний потенціал нації.

   І я поставила перед собою завдання про те яким шляхом вести дитину до вдосконалення свого власного "Я"? Як організувати навчальний процес та процес виховання учнів? Яким змістом його наповнити? Що враховувати під час визначення завдань і видів діяльності, планування навчально-виховної роботи, календарного та поурочного планування з учнями різного віку? Я постійно шукала шляхи підвищення свого професіоналізму, вироблення інноваційного стилю діяльності.
детальніше

   Основним завданням є підвищення результативності шкільного навчання, розвиток пізнавальних умінь учнів, які  формують їх пізнавальну активність, спрямовану на оволодіння знаннями, їх безперервне збагачення і застосування ігрових технологій навчання на уроках. У цьому стимулом пізнавальної діяльності є пізнавальний інтерес, який визначається як спрямованість особистості, звернена до пізнання.

 Основою системи навчання у сучасних школах є змістовий та процесуальний компоненти, а межами — мета і результати навчання. Отже, до її складу цієї системи вхо­дять зміст та процес навчання, які мають свою структуру та взаємодіють між собою, тобто за­безпечують функціонування комунікативної компетентності. Однією з важливих складових розвитку комунікативної компетентності учнів є комунікатив­на компетенція (обізнаність).

Наукове підгрунтя. Доволі часто в педагогічній та методичній літературі можна прочитати, що однією з ознак інноваційного підходу до навчання є своєрідна «рівність» у навчальному процесі вчителя та учнів. Але на практиці все по іншому, вчи­тель та учні не можуть бути рівними між со­бою в процесі навчання. Я, як педагог, завдя­ки своїй діяльності забезпечую передачу учням соціального досвіду накопиченого людством.

Я проаналізувала деякі теоретичні дос­лідження вчених. Мою увагу привернули питання розвитку комунікативної компетент­ності учнів в процесі особистісно-орієнтованого навчання (Є.В.Бондаревська, М.М.Кузьміна, Л.Л.Супрун та ін.), що передбачає поворот педаго­га безпосередньо до учня, до його особистості, довіри до нього, що обумовлює співробітницт­во, сумісний пошук впровадження інноваційних технологій в організацію навчального процесу з метою формування гармонійної особистості, щедрої, добропорядної і милосердної людини.

Використовуючи отриманий досвід впроваджую принцип відкритості і свобо­ди дій, який грунтується на ідеях педагогічної підтримки і захисту особистості у подоланні психологічного бар'єру (О.Амолов, С.Бєлічева, О.Газман, М.Плоткін та ін.). 

Реалізація проблемної теми.

Для успішного здійснення навчально-виховного процесу педагог повинен мати такі знання, уміння й навички, які б охоплювали загальні, універсальні положення та принципи національної правової освіти й виховання, наукової, народної та світової педагогіки, вікової педагогічної психології, педагогіки, методики. Однак самих теоретичних знань недостатньо. Я втілювала їх на практиці, оволоділа уміннями й навичками і застосовувала знання в своїй практичній діяльності. Набувала їх, розвиваючи власні творчі здібності. Брала участь у різних конкурсах, зокрема у конкурсі з правової освіти, що організувала громадська організації «Комітет виборців України» - «Школа права», де отримала практичні навички. Створила необхідні умови забезпечення відповідного функціонування науково-методичної роботи та  застосовую  інноваційні технології навчально-виховної системи  школи в контексті особистісно- орієнтованої педагогіки, посилювала духовно-практичну діяльності школяра, розвивала інтелектуальну, моральну, емоційно –вольову, сенсорно - моторну, психічну сфери особистості у школі .

  Одним із пріоритетних напря­мів державної політики щодо роз­витку освіти є створення індуст­рії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів, запро­вадження сучаснихінформацій­но-комп’ютерних  технологій в освіті.

Наш навчальний заклад забезпечений комп’ютерною технікою, а це дозволяє мені використовувати аудіовізуальні засоби на уроках, що практи­кую досить давно. Вивчаючи теми: «Судова система України» та «Закон» використовую матеріали навчальної програми «Школи права», та інфодиск «Законодавство України»

Використовую аудіовізуальні та мультимедійні засоби на уро­ках різних типів — таких як ком­бінований, урок-лекція, урок-семінар і особливо на нестандарт­них уроках (інтегрований, рольова гра, урок-КВК, урок «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?, «Щас­ливий випадок» тощо) і виховних заходах що допомагають мені най­більш повно врахувати особливості, інтереси, нахили та здібності кожного учня. Безумовно, в кож­ному нестандартному уроці є елементи традиційних уроків — сприймання нового матеріалу, його засвоєння, осмислення, уза­гальнення, застосування, але в незвичайних формах.

Інтерактивні технології ство­рюють комфортні умови навчан­ня, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуаль­ну спроможність. Впроваджуючи інтерактивні форми навчальної діяль­ності я дотримуюсь таких завдань:

·     враховую індивідуальні особливості кожного учня;

·     навчаю школярів співпра­ці у виконанні групових завдань;

·     формую комунікативні вміння учнів;

·     формую рефлексивні компоненти навчальної діяльно­сті: планування, аналіз, конт­роль,   

    оцінювання;

·     стимулюю моральні пе­реживання взаємного навчання.

Серед найбільш ефективних інтерактивних методик є проведення рольових, ділових ігор, дискусій, застосування «Мозкового штурму», робота в парах і групах, метод «Мікрофон», «Займи позицію», «Логічний ланцюжок», термінологічно-цифрова розминка, гра «Семафор», гра «Історична мозаїка», «Моделювання ситуації» тощо.

Зупинюсь на тих інтерактивних методах, які найчастіше використовую в своїй педагогічній діяльності.

Висновок.

Отже, ігри – це важлива форма активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках. Навчальний процес організовується так, щоб практично всі учні були залучені до процесу пізнання. Відбувається постійна і активна взаємодія учнів.  На уроці створюються комфортні умови, які забезпечують продуктивність самого процесу навчання.

Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожний робить власний висновок, відбувається обмін ідеями, знаннями, способами діяльності. Навчання відбувається в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нові знання, але й розвивати власну пізнавальну діяльність.